Серпень 21, 2017

З приводу статті Юлії Мостової

Отримав запитання: ти вже прочитав статтю Юлії Мостової? Прочитав. Маю право висловити свою точку зору.


Втома. В цій статті я бачу втому людини, яка виснажена безрезультатною боротьбою. Зазначу одразу – я НІКОЛИ не мріяв поїхати в пошуках кращої долі.

Ніколи!

Я ніколи не сприймав тих людей, які кидали своїх старих батьків, які кидали могили своїх дідів, які, нарешті, кидали на потуру політичному непотребу свою Батьківщину! Не сприймав і не сприйму!

Так, я багаторазово втомлювався. Втомлювався, коли зруйнували “РУХ”. Втомлювався, коли розквітла т.з. “приватизація”, мати ахмєтових_коломойських_пінчуків. Втомлювався, коли вчорашні комсомольці перетворились на успішних бізнесменів і політиків. Щей зараз ці “вірні ленінці” бігають по тв-каналах, повчаючи всіх і вся. Втомлювався, коли “бджоляр” здав мою Україну поганцю-зеку з його бандою.

Я так втомився на початку нашої незалежності, що я ніколи не орав з натовпом “Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!”. Мене воротило від “Ю-ля! Ю-ля!”. Я, навіть, не скандував “Зека-геть!”. Я просто йшов і робив те, що вважав за потрібне: мітингував з націоналістами, протестував проти Кучми, агітував в 2004-му і бився в 2014-му.

Але, я завжди все це робив не для Віті-Юлі-Петі – для України!

Я чудово знаю, що таке “втома” і що таке “розчарування”! Поїхати зараз, коли твоя Батьківщина потерпає від найнебезпечнішого ворога, означає, для мене – зрадити. Переді мною завжди стоять обличчя тих, хто вже ніколи не крикне “Слава Україні!”: Жені Яцини, Макса Сухенка, Тємура Юлдашева, Андрія Галущенка… Всіх тих, хто, не шукаючи кращої долі в далеких закордонах, віддав своє життя за нас з вами. За те, щоб ми продовжували розбудову нашої Незалежної України!

НІХТО, КРІМ НАС!