Травень 2, 2017

Вчора, вертаючись з Донеччини, мав дві розмови

На вокзалі біля каси стояла літня пара. Я пішов купувати морозиво, а дружина підішла до каси. В цей момент вона почула:

– Смотри, это Тука пошел.

– Да ну, что ему тут делать?

Дружина посміхнулась:

– Он это, он.

Чоловік підійшов до мене. Літня людина.

– Извините, вы – Георгий Тука?

– Да, я.

– Спасибо вам большое. Спасибо за то, что делаете для Донбасса. Мы из Горловки. Тяжело нам там, очень тяжело.

Я потиснув йому руку мовчки – не знайшов, що відповісти. Далі, їдучи в потязі, мав розмову з молодим (років 30) чоловіком. Віталій. Колишній співробітник “Титану”. Живе в Донецьку. Як тільки почався безлад в місті – звільнився. Зараз працює у Києві “вахтовим” методом.

– Вот, скажите, как же так получилось? Как получилось все это? Ведь я не за Януковича, не за Россию. Но, ведь и после Майдана все пошло не так, как хотели!.. Кому все это нужно? Когда это закончится? У меня и там друзья, и там… Не могу я разорваться! Дедушку ни перевезти не могу, ни бросить….

Хвилин 20 розмовляли на цю болючу тему. Людина явно розгублена. Прощаючись, я сказав йоиу:

– Виталий, вот ты сам себе задай вопрос и сам себе дай ответ на этот вопрос: если к тебе в Донецке придут из “военкомата” (а он сам рассказал, что уже ходят), ЧТО ты будешь делать? Не спеши, хорошо подумай и ответь сам себе! Він відповів миттєво і дуже емоційно:

– Убегу или сяду”на подвал”! Я уже сто раз себе этот вопрос задавал: не могу я воевать ни за тех, ни за этих!

Ми розійшлись по своїх місцях, а я потім довго думав: скільки ж таких, “розірваних навпіл”, людей ми зараз маємо по всій країні? І невідомо, чи вдасться їм коли-небудь знайти себе…

За ці дні я чотири рази спілкувався з нашими захисниками-переселенцями: двоє з Горловки, один з Донецька, один з Алчевська. У трьох з них “там” ще й досі живуть родини, у четвертого родини не залишилось. У всіх немає житла і повернутись назад можливості немає теж. Всі воюють з перших днів і по сьогодні.

Так, моє серце на боці тих хлопців, які своїм життям захищають нас. Але… і Віталія шкода теж. Ну, не ворог він! Не ворог…