Грудень 30, 2016

Справа не в олігархах. Справа в монополізації

Якщо коротко, то “олігарх” це дуже заможна людина, яка має політичний вплив завдяки своїм статкам. Чи можливе існування дуже заможних людей без прагнення втручання в політику? Не знаю. Мабуть, можливе.


Але, на мою думку, значно небезпечнішим є інший вплив, який я би назвав “безпеково-економічним”. Я не вивчав досконало статки і зани впливу всіх наших багатіїв – для цього є багато економічних експертів. Я можу судити лише з власного негативного досвіду.

Вперше я зіткнувся з цим явищем на Луганщині. Коли постало питання про заборгованість компанії ЛЕО (Луганське енергетичне об”єднання), яка належить пану Григорішину.  Згідно діючих нормативних документів, всі юридичні особи мали пройте перереєстрацію на підконтрольній Уряду території. А, пан Григорішин сказав “не хочу”.

В результаті, вся Луганська область опинилась в якості заручника в руках монополіста (не має значення, громадянина якої країни!): зупинити діяльність означало залишити всю Луганщину без енергетики, подовжувати діяльність – суперечити Закону. Я пропонував (і пропоную зараз) ввести механізм або примусової ре-приватизації на користь держави, або – примосової передачі в управління державою стратегічних об”єктів.

Вдруге я побачив такий стан, коли почав вивчати питання діяльності компанії ДТЕК.

В черговий раз підкреслю – я не прибічник абсолютної блокади, ні. Але, на мою думку, це питання має вирішувати виключно держава, а не бізнесмен. Держава має визначати доцільність, своєчасність і подальші перспективи саме для ДЕРЖАВИ, а не для окремої компанії.

Так, дійсно, разом з Міністром Насаликом та Віце-Прем”єром Кістіоном, шляхом довгих і непростих переговорів вдалось зменшити кількість вугілля, яке необхідно Україні з НКТ.  Так, дійсно, зараз здійснюється закупівля вугілля з-за кордону. Повністю покрити потреби імпортом ми зараз не можемо (не вистачає потужностей перевалки). Але, кількість реально зменшена і я сподіваюсь, буде зменшуватись і надалі.

Про те, я кажу не про це, не про вугілля і не про ДТЕК. В решті-решт, мопольне положення “Привату” в банківській сфері нічим не краще і не гірше, ніж монопольне положення ДТЕКу або ЛЕО.

Я кажу про речі фундаментальні!

Я переконаний в двох моментах:

Перше – держава не має права допускати виникнення таких монополій в будь-якій сфері.

Друге – держава має мати право, в разі необхідності (війна, стихійне лихо) повертати під свій контроль (управління) будь-які підприємтсва будь-якої форми власності.

Заради національної безпеки!