Вересень 25, 2016

Путін: Сирія – Донбас

Про нові тактики ведення “гібридної” війни вже розповідалось чимало. На Заході є фахівці, які розуміються в цих тонких питаннях. На жаль, як показує досвід, цих людей не завжди чують у владних кабінетах.

Прочитавши статтю Віталія Портнікова, погоджуюсь з автором: головна мета Путіна не Донбас, не Сирія. Головна мета – повернутись до “великої політики”. Яким чином Путін може досягти своєї мети? Миром в Сирії? Миром на Донбасі? Ні! Нестабільністю.

Те. що йому не потрібен Донбас в складі Росії стало зрозумілим давно і всім (навіть прихильникам “русского мира” на окупованих територіях). Той, хто прагне загарбати щось надовго, не здійснює цілеспрямоване пограбування “звільнених” територій, не провокує виникнення екологічного лиха, яке неминуче призведе до затоплення існуючих шахт, не вивозить на свою територію підприємства, позбавляючи місцеве населення навіть мрії про якісь робочі місця.

Так само, прагнучи миру, Путін не здійснював би масованих бомбардувань міст Сирії, знищуючи не тільки цивільне населення, але й об’єкти інфраструктури, провокуючи нові і нові хвилі біженців. Використання біженців, згідно теорії “гібридної війни” Герасимова, є складовою частиною цієї самої війни. Поява великої кількості біженців викликає шок в соціально-економічній сфері супротивника і провокує політичне загострення в приймаючих громадах.

Маючи досвід багаторазового спілкування з європейськими політиками, бачив на власні очі їхнє відверте нерозуміння того, що хвиля сирійських біженців, яка викликала шок в Європі, з’явилась не просто так. Адже конфлікт в Сирії триває вже тривалий час.

Фактично, Путіну знадобилось біля 10 днів інтенсивного бомбардування цивільних міст Сирії, аби викликати в Європі те, чого він прагнув: відвертий шок суспільства, неготовність багатьох урядів до вирішення таких викликів, гострі дискусії всередині ЄС.

Але, все це – не кінцева мета цього “кремлівського карлика”! Мета – стати стороною діалогу! Продемонструвати Європі і США, що без Росії вирішення питань миру в Сирії і на Донбасі неможливе! Путіну конче потрібно повернути Росії статус “рівного серед рівних” в діалогах з Заходом. Навіть, якщо заради цього треба буде знищити десятки/сотні тисяч життів.

Також треба зрозуміти: мета Путіна – нестабільність. Саме в цій “мутній воді” він і буде повертати собі втрачений статус “великого і могутнього”. То, чи потрібен йому мир зараз? Ні! Чи потрібен мир зараз нам, Європі, Сполученим Штатам? Так!

Чи можна досягнути миру, шляхом переговорів з Путіним, нагадуючи йому про гуманізм та цивільне населення, про розбомблені лікарні та знищені гуманітарні конвої? Ні, це утопія! Єдине, що здатне зупинити “карлика” – удар по зубах.

Для того, аби в Кремлі отямились, треба не послаблювати санкції, демонструючи “добру волю”, а, навпаки – підвищувати рівень цих санкцій!

Сировинна економіка агресора несе суттєвих втрат. Про це свідчать вже і в самій Росії. Наступного року Росії треба виплачувати величезні борги по зовнішнім запозиченням, прогнози щодо цін на нафту невтішні для Росії. Резерви федерації зазнають суттєвих втрат, про що свідчить не тільки скорочення витрат на утримання “донбасских нахлебников”, але і зменшення витрат на соціальні та військові потреби.

Отже, на мою думку, головне завдання наших дипломатів полягає не в утриманні санкцій на чинному рівні, а переконання наших партнерів в необхідності посилення цих санкцій! Чи просте це завдання? Звісно, ні! При такій потужній “п’ятій колонні”, яку Росія вирощувала багато років, при таких потужних інформаційних ресурсах, які має федерація і в Європі, і в США, завдання перед нашою дипломатією стоїть надважке. Але – не фантастичне!