Березень 31, 2016

ПРО КПВВ “ЗОЛОТЕ”

Аби уникнути різних наклепів, як з боку, так званих, “міністрів ЛНР”, так і з боку наших рідних місцевих лайнометів, розповім все “з перших вуст”.

Отже.

Рішення про відкриття КПВВ “Золоте” приймалось в Мінську. Приймалось ОБОМА (!!!) сторонами.
Ми отримали відповідне доручення і почали працювати.

Як я багаторазово зазначав, для мене головне – безпека. Безпека наших захисників, безпека цивільного населення. Отже, під час ведення будівельних робіт, з протилежної сторони неодноразово лунали провокаційні постріли, що призводило до призупинення виконання робіт цивільними будівельниками. Я не мав жодного морального права примушувати людей працювати, ризикуючи життям.

Проаналізувавши всі проблеми, які виникали на КПВВ в Донецькій області, нами був розроблений проект, який (за нашими розрахунками) мав задовільнити попит цивільного населення: збільшена кількість доглядових майданчиків, зроблена доріжка для перетину пішки, обладнані місця відпочинку, обігріву, туалети та пункти надання медичної допомоги. Ми облаштували щелі, куди, в разі обстрілу, могли б сховатись люди.

Розробили кілька автобусних маршрутів. Начебто, передбачили все. Все, окрім одного!
Ми не змогли передбачити, що “міністри” повністю проігнорують Мінські домовленості щодо відкриття цього пункту. Повністю!!!

Коли ранком, як і обіцяли, ми відкрили КПВВ, пішли перші пішоходи і поїхали перші автівки. З нашої сторони весь механізм працював як годинник: швидко, зручно, якісно. Ми з нетерпінням чекали перші автівки з того боку. Ось побачили автомобіль, який рухався в наш бік…

Виявилось, що “міністри” на надали своїм “героям” жодного наказу! Цивільні автомобілі уперлись в залізобетонну огорожу, якою перекрит весь шлях. Їм в грубій формі пояснили, що самім “героям” жодних наказів не надходило і тому, “идите на …”.

Люди, які йшли пішки, почали просто обходити блок-пост терористів, вислуховуючи лайки та погрози. Окрім того, ні в кого з нас не було впевненності, що цивільні, обходячи стежками блок-пост терористів, не нарвуться на якусь міну чи розтяжку.

Присутні спостерігачі ОБСЄ зателефонували своїм колегам і ті повідомили, що через 10-15 хвилин шлях буде відкрито.

Пройшло 20 хвилин, 40… Нічого не мінялось. Нарешті, ми зрозуміли, що “герої” послали ОБСЄшників туди, куди до того послали цивільних.

Розуміючи те, що, в будь-яку мить може трапитись трагедія з цивільним населенням, порадившись, ми прийняли рішення про закриття КПВВ. Безпека – перш за все.

Приблизно о 19-10 я отримав доповідь від свого заступника про те, що наразі в зоні КПВВ знаходяться біля 180-ти громадян. Ці люди приїхали з різних звідусиль задля того, щоб перетнути лінію розмежування. Наразі працівники МНС роблять все можливе, аби влаштувати цих людей на ніч, бо їм просто нема куди податись.

Мене цікавить одне-єдине питання: чи існує межа цинізму “міністрів” і російського агітпропу? Знаючи абсолютне все про підготовчі роботи, знаючи терміни та дати, ці мерзотники не зробили НІЧОГО зі свого боку!!! Уявляю собі, як зараз вся ця нечисть почне волати про “провокацію” Української влади, про обездолених громадян, покинутих на призволяще, про коварного “гауляйтера”, який спеціально влаштував безлад і таке інше.

Ну, нічого. Бог нам всім суддя!