Січень 2, 2017

Останніми днями чую запитання: на якому підгрунті ви будуєте своі прогнози щодо повернення Донбасу?

На об’єктивних даних з відкритих джерел і на розумінні того, що сучасна війна – дуже дороге задоволення. Без економічного забезпечення будь-яка війна дуже скоро завершується поразкою.
Додам, що я не поділяю сарказм, який іноді лунає: от, знов будемо чекати, поки нам хтось допоможе, знову чекатимемо, поки запрацюють санціі…


Так, шановні – будемо чекати!

Ми зіткнулись в протистоянні з однією з найпотужніших армій світу! Ми достойно витримали натиск і втримали ворога!

Але, так, в нас ще не вистачає сили повернути територіі суто військовим шляхом.

Тому, ми збільшуємо потужність нашоі арміі, ми впроваджуємо (хоч і дуже повільно) реформи в МВС, в економіці, в держуправлінні. Хоч і криво, але ввели деклараціі, які можуть стати суттєвою зброєю в боротьбі з корупцією. Настав час “другоі хвилі” е-декларування, коли люди на власні очі побачать статки не лише далеких і невідомих киівських можновладців, але й своіх рідних і близьких місцевих князьків…

Я розумію: хочеться всього і вчора! Але, треба бути реалістами.

“Всіх чиновників звільнити геть”! Суперова ідея! А, де взяти нових?

“В краіні повно талановитих людей”! Згоден. Тільки, вони не стоять в черзі на зайняття вакансій в держслужбі…

Останні дані “Рейтер”: http://ru.reuters.com/article/businessNews/idRUKCN0ZL14E