Червень 30, 2017

Опять – двадцать пять…

Сьогодні, прощаючись з Максом в будинку Офіцерів, зустрів своїх друзів: Ромку Сініцина, Пашу Кащука і Юру Бутусова. Зайшла розмова про “гуманітарку” для армії. Точніше – про автомобілі. Підопічні Юри просили допомогти з авто для передка. Юра звернувся до Роми з Пашею. Стоїмо, розмовляємо:


– Важко, Юра, зараз. Ми вже не таскаємо автівки, як раніше – чортова бюрократія задовбала.

– Так, ми останню машину самі купували у Львові у “ділків” за 2 200 доларів.

Долучаюсь до розмови:

– Слухайте! В ВРУ лежить законопроект, який дозволить нашому міністерству визнавати вантаж “гуманітарним”!

– О!!! Чудово! Це все офіційно, як в МінСоці? З комісією?

– Так, все офіційно.

– Супер!!! А хто в комісії буде?

– А я знаю??? Ви!!!

– Ну, ні-і-і… Взагалі всі гадючі “ГромРади” розігнати варто – одне сміття і фікція…

– Я вам не про раду кажу, про комісію! Ідіть і самі приймайте рішення!

– Та ні… ми, краще, тобі когось порекомендуємо…

Я був розлючений.

Я не закликав іти працювати в органи влади (знаю – не хочуть)! Я запропонував раз на тиждень приймати участь у засіданні комісії, яка визначає, чи вважати вантаж гуманітарною допомогою. І знову “ні-і-і”…

Чесні, порядні, віддані армії друзі відмовляються. А кого ж тоді набирати?.. І, після цього, знову чути:

– Всі продажні! Вся влада – злочинна! Геть усіх!.. (((