Березень 26, 2017

Кілька слів про Hard Power та нашу реальність

Для початку – дещо цікаве. В оригіналі фахівцями використовувався термін Hybrid Warfare (гібридні методи ведення війни). Росіяни переклали цей термін як “гібридна війна” і використали в грудні 2014 року в новій доктрині. Виходячи зі збільшення рівня своєї “діяльності” в світі, увага до нової доктрини РФ призвела до чисельних “зворотніх перекладів”. Таким чином, “гібридні МЕТОДИ війни” переродились в “гібридну війну”.
Отже, Hard Power.


Здебільшого, до “жорсткої сили” у нас помилково відносять пряме військове протистояння. Це надто примітивне сприйняття реальності. Фахівці до “Hard Power” відносять, зокрема, не тільки пряме військове протистояння, але й блокаду портів, присутність та патрулювання в ключових регіонах, контроль повітряного простору.

Деякі тези я буду пояснювати, ілюструючи на реальних прикладах сучасної реальності.

Так, російські терористи постійно використовують тактику пошкодження об’єктів інфраструктури, які розташовані на контрольованій Урядом території, або в т.з. “Сірій зоні”. Фактично, ці об’єкти не знаходяться на НКТ, але перебувають в зоні небезпеки. Надалі, для здійснення ремонтних робіт, Україна постійно веде череду переговорів задля надання гарантій безпеки нашим ремонтникам. Варто зазначити, що, наприклад, енергозабезпечення Луганської області здійснюється не тільки однією станцією в місті “Щастя”, але й однією ЛЕП, яка тягнеться вздовж ліні розмежування.

Метою операцій Hard Power можуть бути:

– локальні конфлікти (яскравий приклад – Донбас)

– створення зон нестабільності на території супротивника в важливих для нього місцях (наявність нафто- та газогонів, логістичних артерій, водогонів) (наприклад – “бурштинова республіка”, де вже мають місце випадки непокори представникам влади, спроби захоплення держустанов, руйнування та блокування залізничних та автомобільних шляхів).

– диверсії (Сватове, Балаклея і кілька випадків вдалого знешкодження ДРГ )

– вивід з ладу елементів технологічних ланцюжків (наприклад, для фактичної паралізації рухомого складу УЗ достатньо припинити виготовлення елементарної складової, виробництвом якої займаються два брати-монополісти).

– акції залякування (яскраві приклади – терористичні акти останнього періоду з використанням автомобілів-таранів)

– фізичне знищення ключових фігур (ватажки ісламістських організацій)

Такі дії проводяться серед населення буферних та прикордонних зон (згадаєм “туристів” з РФ, які приймали активну участь на початку 2014 року не лише на Донбасі, але й в Харкові, Одесі, Запоріжжі…), зон етнічної та конфесійної нестабільності (гагаузи, росіяни, угорці та румуни, протистояння на Заході між УПЦ МП та УПЦ КП).

В ролі учасників таких дій широко використовуються так звані “приватні військові кампаніі”, повстанці та партизани, бандформування та радикальні угруповання (націоналістичні чи релігійні, футбольні фани).

Виходячи з наявності т.з. “військової бюрократії” централізованого керівництва офіційними збройними силами, використання невеликих мобільних формувань на великій території є доволі ефективним засобом ведення “асиметричних війн”.

Можливість вільного перетину державного кордну дозволяє таким мобільним загонам ефективно діяти на території супротивника, відпочиваючи, навчаючись та поповнюючи арсенал на території “власника”, якому формально вдається уникати статусу “сторони конфлікту”.

Такий засіб широко застосовується не тільки РФ, але й багатьма іншими країнами. “Нас_тут_нет” стає дедалі популярним в усьому світі!
Однією з сучасних теорій (теорія “п’яти кругів”), зокрема, передбачена т.з. “війна зсередини на зовні”. Суть цієї моделі полягає в дестабілізації національної влади (внутрішній круг) без безпосереднього зіткнення з регулярними військами (зовнішній круг). Вплив на “внутрішні круги” призводить до дисбалансу загального управління державою і втратою нею можливості чинити дієвий опір зовні.

В наших реаліях я б згадав, зокрема, про заклики до бойкоту призову в армію, акції непокори центральній владі (блокади), організація регіонального протистояння (Садовий – жертва протистояння з Президентом), заклики до бійців ЗСУ “пішли разом на Київ”.

Останнім часом країни-лідери активно залучають до співпраці в складі Міністерств оборони представників суто гуманістичних напрямків: соціологів, лінгвістів, етнографів.

Особняком стоїть “кібер-війна”. Вважаю, ті події, свідками яких ми стали останнім часом (спроба впливу на виборчий процес) внесуть певні корективи і в цій складовій. Адже, донедавна, в цій сфері увага приділялась, здебільшого, на вплив на системи керування об’єктами критичної інфраструктури. До речі, варто зазначити, що у нас ще й досі немає чіткого формулювання самого терміну “критична інфраструктура”, хоча ми маємо в Законах кілька посилань на цей термін.