Січень 10, 2017

Дякую Олексію за мужність і принциповість!

Цей матеріал – моторошний своєю правдою. Про цю правду ми розмовляли багаторазово в Сєвєродонецьку.


Останнім часом я не бачив Олексія і не знав, чим він займається. Виявилось, він продовжував своє розслідування. Перечитавши надруковану першу частину, я не знайшов для себе особисто нічого нового, але, можливо, в продовженні Олексій розповість щось, чого я не знаю. Сподіваюсь на це.
Попри всі погрози і вбивства, я переконаний: цією ганьбою займаються одиниці серед тисяч військових і правоохоронців! Одиниці!

Але, зверніть увагу на те, як військовий 92-ї сказав про те, що доведеться вибачатись перед всією бригадою! Саме так і було вчинено надалі: попри звинувачення на адресу конкретних осіб, “адвокат” з часом перевів ці звинувачення на весь особовий склад бригади, а з часом – і на всі ЗСУ. Примітивний, але дієвий засіб оборони.

Варто також додати, що я залишаюсь переконаним в тому, що “Тайфун” дійсно спробував провести власне розслідування знищення мобільної групи. І… миттєво загинув. На жаль, за цей час мало що змінилось на краще…

На жаль, правоохоронці відмовились від (на мій погляд) єдиного можливого вирішення: задіяння “сиворотки правди” з подальшою відкритою публікацією матеріалів допиту учасників тих подій. Попри те, ще є шанс! Є тоненька ниточка, яка може привести до викриття правди. Але, про неї казати завчасно – як бачимо, ниточки обриваються…